Соціальний педагог та практичний психолог в гімназії покликані об'єднати зусилля родини, гімназії, громадськості, для надання допомоги дитині.
Психолог більше зорієнтований на внутрішній світ дитини, натомість соціальний педагог намагається допомогти соціалізуватися, тобто самореалізуватися, не випадаючи за межі суспільства, знайти своє місце в ньому і водночас бути корисним для інших.
Рекомендації для батьків першокласників.
Доброго дня, шановні батьки! Спочатку мені хочеться розповісти трохи про психологічний розвиток дитини 6 років. Усі психологи, що працюють з 6-річними дітьми прийшли до висновку, що 6-річний першокласник за своїм психологічним розвитком залишається дошкільниками. Вони зберігають особливості мислення, властиві дошкільника, у нього переважає мимовільна пам'ять (так що запам'ятовується головним чином те, що йому цікаво, а не те, що йому треба запам'ятати); специфіка уваги така, що дитина здатна продуктивно займатися одним і тим же не більше 10-15 хвилин.
У цьому віці у дитині завищена самооцінка, це призводить до того, що їм важко зрозуміти критерії педагогічної оцінки. Вони вважають оцінку своєї роботи оцінку особистості в цілому, і коли вчитель говорить «Ти зробив неправильно», - це сприймається як «Ти поганий». Тут батьки повинні допомогти вчителям і роз'яснювати м'яко дітям.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ.
1) Старання дитини обов'язково повинно бути відмічено і відзначено. Позитивна оцінка, добре і тепле слово необхідно дитині, для формування у нього такої важливої риси, як впевненість в собі і своїх силах.
2) У режим для кожної дитини має обов'язково входити постійні обов'язки, закріплені за ним на довгий час. Дитина яка може працювати вдома, легко долучається до навчання.
3) Збагачуйте звичку спілкування з дорослими і однолітками, вчіть рахуватися з думками інших людей для формування власних поглядів.
4) Не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Порівнюйте її з тим якою вона була раніше: вчора або якою вона буде завтра.
5) Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може вважати, що конфлікт неминучий і може продовжувати провокувати.
6) Дозволяйте дитині проявляти самостійність, заохочуйте найменшу ініціативу.
7) Не критикуйте дитини при сторонніх.
8) Розвивайте кругозір дитини, сприяйте її інтересам.
9) Аргументуйте свої відмови і вимоги: діти чутливі до несправедливості, що є присутнім у більшості випадків. Шукаючи аргументи, ви ще раз зможете обміркувати необхідність в їх використанні.
10) Намагайся дивитися на світ очима дитини. Будьте чесними в спілкуванні з дитиною, цікавтеся її інтересами.
11) У спілкуванні з дитиною частіше використовуйте "Я - висловлювання».
Дитина. Як із нею спілкуватися?
Підлітковий вік - найбільш вразлива і суперечлива пора в житті кожного з нас. Перші пошуки сенсу життя і власної індивідуальності, перші спроби знайти себе і утвердитися в суспільстві дорослих - все це відбувається в період, коли дитинство вже майже закінчилося, а доросле життя ще не почалося. І саме цей момент є чи не найважливішим на шляху розвитку особистості.
У підліткової кризи є певні психологічні і фізіологічні причини. Їх бажано знати кожному з батьків, щоб краще розуміти свою підростаючу дитину.
Підлітковим віком психологи називають період з 10-11 до 18 років, коли прискорений фізичний розвиток дитини випереджає психологічний і соціальний. Починається період статевого дозрівання, збільшується збудливість центральної нервової системи. Ось чому підлітки стають більш дратівливими, образливими, нестриманими.
У підлітковому віці в кров починає надходити величезна кількість гормонів росту і статевих гормонів. Завдяки їх складним і заплутаним взаєминам виникає різке збільшення росту та ваги, зміна пропорцій тіла, початок статевого дозрівання, бурхливий перебіг і зміна емоцій. Сміх підлітка легко переходить в сльози, стан абсолютного щастя, різко обриваючись за незначної причини, змінюється смутком. Навіть незначне подразнення здатне перерости в гнів і викликати напад агресії.
Як правило, саме великий опір у підлітка викликає відчуття чогось нав'язуваного, того, що, на думку старших, укладається в загальноприйняті рамки пристойності і виховання (батьківська думка, стиль життя, поведінка). Підліток протестує тому, що не бажає бути відображенням, він хоче сам знайти свій шлях, пройти через власні помилки.
Підліткам властиве критичне мислення: на будь-яке питання вони вимагають однозначної відповіді і оцінки (істина чи брехня, так чи ні). Ця особливість підліткової свідомості називається максималізмом і дуже критично сприймається нами, дорослими.
У підлітків гостро виражена потреба в близьких відносинах і визнання оточуючими. Друзі для них найчастіше стають важливішими і ріднішими за членів сім'ї. Саме в цей період між юнаками та дівчатами спалахують іскри першої романтичної закоханості, що набувають іноді характеру особистої драми. У підлітковому періоді людина починає вчитися любити і будувати близькі стосунки, а думку оточуючих про неї набуває колосального значення.
Що робити, якщо підліток бунтує?
У першу чергу, психологи радять: відмовтеся від права володіння. Відчуття того, що він комусь належить, викликає у підлітка природний протест і бажання самоствердитися будь-яким шляхом. Тому виключіть із спілкування з підростаючою дитиною словосполучення «ти повинен». Дозвольте їй мати свою власну точку зору, заохочуйте прояв самостійності.
Не ідеалізуйте свій життєвий досвід, адже двох абсолютно однакових ситуацій не буває. Ваш досвід може допомагати вам, але підліткові його недостатньо. Ваше завдання не в тому, щоб дати дитині набір стереотипних установок на всі випадки життя, а в тому, щоб виховати в ній здатність самостійно вирішувати свої проблеми.
Не намагайтеся вибрати друзів підлітку. Звичайно ж, ви хочете захистити його від поганої компанії, але, нав'язуючи нецікавих йому однолітків, ви тільки підштовхуєте його в компанію, яка вам не сподобається. Ваша наполегливість породжує протидію. Якщо ви дійсно відчуваєте симпатію до когось з оточення вашої дитини, просто скажіть їй про це. Будьте конкретними, позитивні якості тієї людини не повинні бути зведені до того, що вона «розумна і спокійна». Так само, якщо хтось викликає у вас сумніви, попросіть підлітка розповісти вам про ті якості, які йому подобаються в цій людині. Але говоріть про них без осуду, можливо, це ті якості, яких не вистачає вашій дитині.
Не загострюйте увагу на невдачах. Підтримайте підлітка, навіть якщо у нього щось не виходить. Будь-якій людині неприємно зіштовхуватися з нагадуванням про власні промахи.
Прислухайтеся до думки підлітка. Не пригнічуйте його бажання брати участь в обговоренні сімейних питань, адже він - особистість, що має повне право висловлювати свої думки та побажання, тим більше, якщо розмова стосується всієї родини та безпосередньо його. Вислухуючи його думку, не робіть йому формальної послуги. Заохочуйте прагнення підлітка відстоювати свою точку зору, сперечатися з вами, але аргументувати. Цим ви тренуєте його вміння чинити опір сумнівному впливу вулиці.
Не перечте самі собі. Підліток це відчуває. Коли ви говорите йому, що він вже достатньо дорослий, щоб готувати їжу, допомагати батькам, виконувати певні обов'язки, а потім заявляєте, що він ще не настільки самостійний, щоб вирішувати, коли він повинен бути вдома і з ким зустрічатися, то це, щонайменше, несправедливо. З ваших суджень виходить, що він цілком дозрів для відповідальності, але абсолютно не готовий до свободи. Подібне викликає бунт, невдоволення і образу. Погляньте на ваші відносини - чи не виступаєте ви в ролі жорсткого диктатора?
Спробуйте зрозуміти підлітка, а не підлаштувати під себе, адже ваше основне завдання - не маніпулювати ним, а підтримати його і ненав'язливо допомогти пройти нелегкий шлях дорослішання.